Сумні події несуть важкі втрати… Минув рік відтоді, як зупинилося серце талановитого керівника і досвідченого педагога, людини з великої літери, директора Лубенського лісотехнічного фахового коледжу Романа Васильовича Сендзюка.
Відмінник освіти та лісового господарства України, Заслужений лісівник України, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри таксації лісу та лісового менеджменту ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Роман Васильович понад 35 років свого життя присвятив справі підготовки фахівців для лісогосподарської галузі. Висока викладацька майстерність поєднувалася з вимогливістю до себе та студентів і великою любов’ю до своєї професії.
Хоча народився Роман Васильович на Тернопільщині, але доля міцно поєднала його з Полтавським краєм, зокрема з Лубнами. Після закінчення Сторожинецького лісового технікуму навчався на лісогосподарському факультеті Української сільськогосподарської академії (нині НУБіП України), яку закінчив з відзнакою у 1986 році. Працював помічником лісничого, з грудня 1986 року – на викладацькій роботі в Лубенському лісовому технікумі – викладач фахових дисциплін, заступник директора з виховної роботи, заступник директора з навчальної роботи. З березня 2000 року очолив навчально-виробничий комплекс «Лубенський держлісгосп-технікум». Згодом став директором ДП «Лубенський лісгосп» та Лубенського лісотехнічного коледжу. Незважаючи на насичений ритм життя, знаходив час для громадсько-політичної діяльності: депутат Лубенської міської ради чотирьох скликань, голова депутатської бюджетної комісії, член президії Ради керівників підприємств та установ міста.
Як високоосвічений управлінець та вмілий організатор, усіляко дбав про престиж та добробут коледжу, докладав максимум зусиль щодо модернізації освітнього процесу, впровадженню інноваційних форм і методів навчання та водночас зміцненню й розвитку матеріальної бази закладу освіти.
Роман Васильович один із тих людей, які не йдуть назавжди, а залишаються серед нас у своїх справах. Ошатна будівля коледжу, доглянута й упорядкована територія, збагачений новими деревними і чагарниковими видами дендропарк, оновлена й удосконалена матеріально-технічна база, спортивні майданчики зі штучним покриттям та сучасними тренажерами на території освітнього закладу – далеко не всі справи, які з таким завзяттям і натхненням реалізовував наполегливий керівник. Завдяки його баченню, яким має бути сучасний заклад освіти, бажанню забезпечити випускників коледжу якісними знаннями й широкими можливостями сприяв тісній співпраці з Національним університетом біоресурсів і природокористування України (м. Київ). Результатом цієї роботи стало створення на базі коледжу міжкафедральної навчальної лабораторії НУБіП України.
Жодне креативне починання не проходило без участі Романа Васильовича, тож у створенні на базі Лубенського лісотехнічного фахового коледжу філії Полтавської МАН він вбачав реалізацію всебічного розвитку обдарованої студентської молоді та одну з можливостей пропагування лісівничої професії серед учнівства.
Великий прихильник активного способу життя, популяризації занять фізкультурою та спортом, гостинний господар змагань з футболу на кубок Андрія Біби, турніру «Юність Посулля», натхненник багатьох заходів, які стали традиційними в коледжі – таким залишився Роман Васильович у пам’яті численної когорти випускників коледжу, таким його пам’ятатимуть усі, хто мав честь його знати й працювати поруч, втілюючи перспективні ідеї.
У лютому 2022 року з початком повномасштабної війни життя для кожного українця переломилося на «до» й «після». Вся Україна зайняла оборону, кожен на своєму місці. Роман Васильович був одним із тих, хто активно сприяв зведенню та укріпленню оборонних споруд, турботливо зустрів численних мешканців Харківщини, Донеччини, Луганщини та інших «гарячих» регіонів України, які втратили свої домівки. Із цього часу не існувало чужого горя й болю: дбайливе ставлення до вимушених переселенців, організація побуту, зміна формату роботи коледжу.
Сьогодні Лубенський лісотехнічний фаховий коледж живе, навчає, турбується про людей, які знайшли тут прихисток, із великою вдячністю береже світлу пам’ять про Романа Васильовича Сендзюка та продовжує розпочату ним справу вдосконалення і розбудови освітнього закладу.
Адміністрація, колектив працівників та студентів коледжу
