Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.
27 січня 1945 року військами 1-го Українського фронту було звільнено один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау, у якому гітлерівці масово знищували євреїв та представників інших націй. В часи Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами політики німецьких націонал-соціалістів. Ідеологія нацистів передбачала знищення народів і груп, які вони трактували як загрозу або вважали неповноцінними. Близько 1,5 мільйона вбитих були з території сучасної України.
Під час німецької окупації Лубен з 1941-го по 1943-й рік у різних кутках міста лише самих євреїв було закатовано понад дві тисячі осіб різного віку. Особливою рисою імперій, і нацистської зокрема, є знищення доказів вчинених ними злочинів, тож у 21-столітті ми все ще не можемо назвати всі імена загиблих…
Голокост однозначно є злочином. Це трагедія і горе для всіх поколінь людства і не лише самих євреїв. «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – так сказано у резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
Але для імперій не існує ніякої перестороги до вчинення нових злочинів. Вже майже два роки вбиває представників різних націй в Україні оновлена мутація російського імперіалізму. Світова спільнота шокована злочинами новітніх «освободітєлєй». Наприклад, як повідомляли ЗМІ, 96-річного харків’янина Бориса Романченка 18 березня 2022 року було «освобождєно» у власній квартирі під час російського ракетного обстрілу. Чоловік, у минулому, був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини - Бухенвальду. Крім того, пережив табори Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він активно опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про лихо Другої світової війни Борис Тимофійович передавав молодому поколінню. Як бачимо, життя його обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом…
Сьогодні вкотре потрібно згадати добрим словом єврейського дослідника Рафала Лемкіна, випускника Львівського університету 1920-го року, який в Голокост втратив всю свою родину. Це він став автором поняття «геноцид» та сформулював його зміст. Саме цей термін здобув міжнародне визнання і був використаний стороною обвинувачення на Нюрнберзькому процесі проти нацистів. Рафал Лемкін виступив головним ініціатором ухвалення Генеральною асамблеєю ООН у грудні 1948 року Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». Тоталітарна сталінська імперія зуміла добитися того, що в остаточне рішення Організації Об’єднаних Націй увійшло не запропоноване науковцем, а «обрізане» визначення геноциду. Воно стосувалося переслідування й винищення расових, релігійних, національних та етнічних груп. Вилучення соціальних і політичних груп із формулювання дефініції ускладнило визнання Голодомору геноцидом українців. Сам Лемкін завжди ставив на одну лінію поняття «геноцид», «голодомор», «голокост». Бачимо, що події рашистської агресії в Україні це підтверджують….
Згадуючи сьогодні жертв Голокосту – мусимо робити все, щоб знищити імперіалізм у світі, бо це він завжди і найбільше породжує людське горе та смерть!
Сергій Омельченко, викладач історії коледжу