ПАМ'ЯТЬ ПРО ГОЛОДОМОР ВЖЕ ДАВНО СТАЛА НЕВІД’ЄМНОЮ ЧАСТИНОЮ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ
Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом.
Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, він є наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Це покарання українцям за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії.
Голодомор це горе, сум, туга за вбитими родичами. Це втаємничена більшовиками статистика замордованих українців, бо й дотепер не знаємо точно скільки мільйонів співвітчизників кануло у небуття менше ніж за рік …
Вивчаючи історію України студенти коледжу традиційно підсумовують свої знання дослідженнями власного родоводу, і майже в кожному з них є згадки про вбитих голодом родичів. Знає молодь і про «Національну книгу пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років».
Пам’ять людська то частина нашої совісті. І якби не звучало це банально – істину не заперечиш. Допоки будемо пам’ятати мільйони вбитих голодом українців – збережемо власну національну совість.
Інформаційна кампанія Українського інституту національної пам’яті до 87-х роковин геноциду українців проходить під гаслом «Збережи пам’ять. Збережи правду».
Вшанувати пам’ять жертв Голодомору в умовах нашого непростого карантинного сьогодення можна традиційною хвилиною мовчання о 16:00, 28 листопада, а також запаливши на підвіконнях своїх осель свічку у пам’ять про вбитих голодом.
Варто також переглянути відеоролик Українського інституту національної пам’яті.
{videobox}|Голодомор як відповідь на селянські повстання|{/videobox}
Сергій Омельченко, викладач історії, голова циклової комісії
загальноосвітніх та соціально-гуманітарних дисциплін