ВИЩЕ ЧАСУ. ЧОМУ ШЕВЧЕНКО - СИМВОЛ УКРАЇНЦІВ, ПРОРОК І ГЕНІЙ, А ВОДНОЧАС - ЛЮДИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ

Борець за волю чи геніальний мислитель, поет чи прозаїк, живописець чи скульптор, актор чи режисер, філософ чи просвітитель?

Ким був громадянин світу і пророк української нації Тарас Григорович Шевченко?

Він народився у рабській родині, ще маленьким став круглим сиротою і ріс у цілковитій бідності й тотальній безвиході. Та все ж знайшов шлях з тунелю кріпацтва, став відомим на весь світ, створював нев'янучі світові шедеври в різних жанрах, закохував у себе аристократок і навіть викликав на себе увагу самого російського царя.

Із 47 років його земного буття 24 роки - рабство, 10 років - солдатська служба в Мангишлаку,  а лічені роки відносно спокійного життя - це роки боротьби і просвіти, пошуку правди і творення вічного в мистецтві. Сьогодні, 9 березня, народився Тарас Григорович Шевченко.

Його називають нашим пророком і символом, Великим Кобзарем і українським генієм. Останнім часом усе більше уваги дослідники і просто цікаві шукають у його біографії «невідоме» і «пікантне», а саму біографію ще більше переплітають міфами, легендами і домислами. Його талант - безмежний і багатогранний, а шлях у безсмертя - це шлях, як тепер модно називати, - успіху. Спробуємо з'ясувати, хто він насправді - символ, пророк, геній чи людина серед нас і чим цікавий Шевченко для наших сучасників, особливо підростаючого покоління.

Щоб бути символом, потрібно бути справжнім

«За кожним символом стоїть жива людина, - розповідає Юлія Єрмоленко, завідувач меморіального музею Т. Г. Шевченка «Хата на Пріорці», що в Києві. - Символ - це трактування постаті нащадками. У світі було багато геніальних поетів, мистців, політичних діячів. На жаль, не всі вони були настільки гарними людьми. Шевченко - геніальна людина, Людина, що залишалася собою завжди і за будь-яких обставин... «Караюсь, мучуся, але не каюсь...» - так написав він в одному з листів. Це, на мою думку, - його життєва позиція».

Шевченкіана – симбіоз усіх іпостасей народного генія

Осягнути постать Тараса Григоровича непросто хоча б тому, що в його постаті поєднана величезна кількість іпостасей, його таланти - воістину незмірні, а короткий життєвий шлях - короткий лише за кількістю років, але дуже довгий, коли його міряти його діями і вчинками. Він не вписувався в рамки свого часу, тому що завше ішов попереду його. Не мав страху і не запобігав перед авторитетами, не плазував, не просив. Його сила волі, наполегливість, вміння бачити світ під власними кутами зору, помножені на талант і працелюбність, явили світові в його особі:

• поета, прозаїка, перекладача, публіциста;
• живописця, скульптора, художника, майстра офорту і  графіки, фотографа, маляра, ілюстратора;
• актора, співака, режисера, драматурга, театрального критика;
• мандрівника, винахідника, археолога;
• філософа, просвітянина, історика.

 Автопортрет

Сила пророчого слова

Написати книжку, яку б українці клали на столах поряд з Біблією - це вже бути обраним на землі. Дослідник творчості Кобзаря, автор абетки-енциклопедії про Шевченка професор Леонід Ушкалов переконаний, що Тарас Григорович усвідомлював свою місійність, відчував себе пророком доби і свідомо прийняв випробування долі. Його твори - це вся Україна на долоні, це правда і відвертість, це така сила, яка підіймала дух, загартовувала, відроджувала українців, причому у всі часи, у будь-які періоди життя його народу. Любов автора до народу, до рідної землі, а також мова - співоча, мелодійна, дзвінка -  викликали захоплення і широкий відгук у душах читачів.

Його письменницький спадок багатогранний і глибокий: поезії, поеми, прозові твори і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. В 1837 року Т. Шевченко написав першу баладу «Причинна». У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Казковий світ, який малює у них автор, - насправді світ болючої реальності.

У 1840 р. вийшла  тоненька книжечка під назвою «Кобзар», а з нею прийшло і визнання поетичного таланту Шевченка. Вихід першого «Кобзаря» став епохальним явищем і таким буде у всі часи.

За життя поета, незважаючи на цензурні утиски, побачила світ майже третина його поезій. Так, «Кобзар» вийшов тричі (останній раз двома мовами). Крім того, видавалися «Катерина», «Гайдамаки2, «Гамалія», «Наймичка», «Тополя», «Тарасова ніч», «Псалми Давидові», «Іван Підкова».

 Перший «Кобзар» Тараса Шевченка

Український Рембранд

Едуард Межул, відомий столичний живописець, графік і педагог, керівник арт-студії, розповідає, що його студійці дуже легко сприймають мистецькі твори Шевченка і охоче творять за його мотивами: «Його поетичні рядки та малюнки дуже сучасні. Студійці із задоволеням роблять копії малюнків та легко вчать вірші».

Художник каже, що Шевченко - наш український Рембрандт. Малюнки супроводжували його все життя, і становлення його як художника відбулося ще раніше, як поета. «Наш Кобзар мав великі успіхи в графіці, за що отримав срібну медаль у Петербурзькій академії. Як живописець наслідував Карла Брюллова, був його точним  послідовником. Як графік і рисувальник він - геніальний. Йому вдавалося 3-4 тонами передати життя в рисунку. Я щороку даю студійцям рисувати на тему шевченкіани і переконуюся, що в чорно-білому або кольорах сепії або умбри (коричневих-земляних) Тарас був маестро!».

«На той час офорт (азотна кислота українською мовою) - це було новаторство Шевченка для Східної Європи, - продовжує Едуард Межул. - Офортом травлять малюнки, продряпані  голкою на цинкових або мідних пластинах. Відбитки з пластин дешевші, ніж картини маслом, їх міг придбати пересічний мешканець тодішньої України-Русі». Отож Шевченко був новатором не лише на своїй землі, а й далеко за нашими межами.

Прославився він і як талановитий ілюстратор, а також портретист, живописець і графік. Як відомо, саме талант до малювання відкрив йому дорогу на волю, впустив до мистецької еліти. 835 творів - саме таку кількість творів нараховує доробок Шевченка у образотворчому мистецтві. Загалом Кобзар створив більше 1000 живописних творів за 30 років, 278 картин вважаються втраченими.

У 1842 році було створено найвідоміший твір українського живопису - портрет «Катерина», написаний за мотивом однойменної поеми.

Офорти «Живописна Україна»

В одному з листів до свого друга Тарас Шевченко писав: «...хочу рисувать нашу Україну (...) Я нарисую її в трьох книгах, а в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій теперішній людський бит, а в третій історію». Не всі ці плани здійснилися, бо в 1847 році Тараса Шевченка, учасника таємного Кирило-Мефодіївського товариства, заарештували.

Крім цього, художник написав понад 150 портретів і більше півсотні автопортретів у самобутній манері.

 Палітра та халат Шевченка-художника

Людина серед нас

Тому і люблять, і називають своїм батьком українці Шевченка, бо він був людиною, образ якої викристалізувався в нації за всі роки її існування і втілився в ньому. Талантом, безперечно, генієм, але людиною - щирою і доброю, відкритою і співчутливою, а водночас безмежно сильною.

«Нас змусили бачити у Шевченкові похмурого страждальця, - пише професор Леонід Ушкалов. - Але це не так: він був великим життєлюбом і жартівником. Сміх - важлива складова Шевченкового портрету. Є згадки, що він часто організовував такі собі замальовки-пародії на своїх друзів і виконував їх так мило, що найгучніше реготав той, кого пародіював Шевченко. Ця риса нікуди не поділася й після заслання. Як згадував Пантелеймон Куліш, до заслання у Шевченка була рука гладіатора, а повернувся такий змарнілий, що на руках світилася кожна жилка... Та почуття гумору не втратив».

У збірнику розвідок «Тарас Шевченко у приватному житті» можна прочитати багато цікавого про побут і уподобання Тараса Григоровича. Так, у  розділі про кулінарні смаки Юлія Єрмоленко, завідувач меморіального музею Т.Г. Шевченка «Хата на Пріорці», пише, що Шевченко не був гурманом. Але любив смачно попоїсти, а серед улюблених страв Тараса Григоровича був борщ із сушеними карасями.

Сьогодні - день народження людини, яку знає і любить світ і яка любила нас, свій народ, і зробила все можливе для того, щоб ми утвердилися як велика сильна нація. Людина - кріпак і академік, людина з надлюдськими обдаруваннями і надлюдською силою, яку він витратив винятково на свій народ, так і не створивши власної родини. Його родиною були ми всі, його діти, нащадки, спадкоємці.  Він - більше, ніж українець, а по-праву - пророк і геній. З днем народження нашого Тараса, Україно!

За матеріалами інтернет видання «Еспресо»

Олександр Литвиненко, адміністратор сайту,

викладач фахових дисциплін