НАШІ ВИПУСКНИКИ - НАША ГОРДІСТЬ! ЗОЛОТОВОЛОСА КРАСУНЯ ЗОЛОТОНІСЬКИХ ЛІСІВ

Даною публікацією започатковуємо цикл статей про гордість Лубенського лісотехнічного коледжу – наших випускників.

Напередодні жіночого свята розпочнемо із представниці прекрасної половини людства, випускниці 2010 року (диплом з відзнакою) - Олени Лістрової…

Природа наділила цю дівчину вродою і розумом. Вона молода, освічена, проста і красива. А у її голосі відчутні нотки гордості, коли починає захоплено  розповідати про свою улюблену роботу. Незважаючи на молодість вона вважає себе справжнім лісівником, адже майже 9 років працює на Черкащині інженером з лісових культур у державному підприємстві «Золотоніське лісове господарство». Їм’я її – Олена Лістрова.

Ця золотоволоса дівчинка народилася 28 липня 1989 року у маленькому містечку Катеринопіль, що на Черкащині. Згодом її родина переїхала до Золотоніського району у село Коробівка. Рано втратила батька, і мамі було нелегко самій виховувати чотирьох дітей: трьох донечок і сина. Оленка ж була найстаршою і найбільшою маминою помічницею. Встигала всюди: і по господарству допомагала, і молодших сестричок з братом бавила. Крім того, залюбки брала активну участь в житті шкільного лісництва: разом з іншими школярами збирала лісове насіння та висаджувала крихітні сіянці в місцевому лісі. Щоправда, допізна засиджувалася за підручниками, а ще зачитувалася художньою літературою. Була постійним відвідувачем шкільної бібліотеки, адже намагалася читати більше, ніж передбачала навчальна програма. Тож і школу закінчила із золотою медаллю. А далі стала перед вибором: яку обрати спеціальність та де навчатись. Розуміла, що мама не зможе оплачувати їй навчання у столичному вузі, адже у сім’ї підростало ще троє дітей, тому за порадою вчителя подала документи до Лубенського лісотехнічного коледжу, бо ж з дитинства любить природу загалом та ліс зокрема.

Студентські роки запам’яталися пахощами дібров, адже практичні заняття постійно проводились в лісі: студенти і гербарій робили, і рослини сушили, збирали листя й молоді пагони дерев та чагарників, а ще проводили таксаційні описи, вивчали ґрунтознавство, лісознавство, геодезію. Кожна нова навчальна дисципліна збагачувала її знання про життя лісу. Хоча на лісівників вчилися переважно хлопці, проте вона не уявляла, що тепер ліс може бути без її уваги та догляду.

– Лубенський лісотехнічний коледж дає міцні знання для роботи в лісовому господарстві, адже теоретичні знання зразу ж закріплювалися на практиці, – розповідає Олена Ігорівна. Саме під час навчання у цьому закладі зрозуміла, що не помилилась з обраною професією, адже краса лісу створюється людськими руками, і саме вона докладатиме зусиль, щоб примножувати лісові багатства.

Виробничу практику проходила у державному підприємстві «Золотоніське лісове господарство». У лісгоспі помітили, як вправно вона застосовує свої знання  та запросили до свого колективу. Олена  раділа цьому і вже після закінчення коледжу у 2010 році почала працювати інженером з лісових культур у Золотоніському лісгоспі. У 2013 році без відриву від виробництва закінчила Національний університет біоресурсів і природокористування здобувши ступінь бакалавра зі спеціальності «Лісове господарство». А ще вирішила продовжувати навчання, тому й закінчила у 2017 році Уманський національний університет садівництва, за спеціальністю «Садово-паркове господарство».

З першого погляду і не усвідомлюєш, що ця молода дівчина планує майбутнє лісів нашого краю, знає скільки лісового насіння потрібно заготовити, як правильно його зберігати, які лісові культури і де саме потрібно створювати. Вона може легко та швидко перебирати насіння дерев, дбайливо висівати його у розсадник. А потім висаджувати сіянці на лісові ділянки, доглядати та допомагати зростати майбутньому лісу. А ще Олена відповідає на підприємстві за організацію та ведення електронного обліку заготовленої та реалізованої деревини. А це новітній метод обліку лісопродукції, про який ще кілька років тому лісівники нічого не знали.

Робота у лісі не припиняється ніколи – це безперервний процес, де поєднані знання та любов лісівників до природи, – ділиться своїми думками Олена Ігорівна.

Колись малою дівчинкою бігала до шкільного лісництва та уважно слухала вчителів, які розкривали учнями таємниці природи, тепер і сама  стала тим вчителем, який допомагає дітям пізнати життя лісу. Читає курс лекцій з дендрології у Коробівському навчально-виховному комплексі.

Рослини та квіти – це її захоплення. Вдома має справжній ботанічний сад, а подвір’я потопає у квітах. Ще сніг не зійшов, а вже тягнуться із землі тендітні білосніжні підсніжники, радують барвами проліски, крокуси, після сміливих першоцвітів її присадибна ділянка квітує тюльпанами, нарцисами, півоніями та трояндами, а влітку та до пізньої осені ту красу злічити неможливо. Сусіди дивуються, що вже вітер обірвав з дерев майже все листя, а у квітнику Олени ще гордовито красуються розлогі кущі різнобарвних хризантем.

А з вікон її будинку на перехожих поглядають десятки орхідей з ніжними квітами на тонкому стеблі, різних форм та відтінків. Має чотири види цих екзотичних рослин: фаленопсиси, цимбідіуми, камбрії, дендробіуми. Знає безліч способів як домогтися, щоб ці екзоти квітували цілий рік.

Оленою пишається чоловік, поважають чоловіки-колеги. Жартуючи говорять, що ставляться до Олени Ігорівни, як до тендітного зеленого сіянця, що потребує уваги та турботи. А ще цінують і за те, що у лісовій галузі працює не так багато жінок високої професійної підготовки.

Вона ж, одягаючи лісівничу форму, яка так личить їй, поспішає туди, де сонце наповнює світлом зелене лісове багатство, де черпає натхнення до життя. Радіє обраній професії і пишається результатами своєї роботи, адже у красі золотоніських лісів є і частинка її вкладу.

 За матеріалами газети «Природа і суспільство» та Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства з деякими правками та уточненнями...

 Олександр Литвиненко, викладач фахових дисциплін, адміністратор сайту;

фото – із сайту Черкаського ОУЛМГ