ІСТОРИЧНИЙ НАРИС: ЧАСТИНА ДРУГА: АННА ГЛИНСЬКА
Зовсім не безпідставними були побоювання князя Михайла Глинського про власне життя та життя членів родини у невідомій Московії.
Суспільний уклад росіян сильно відрізнявся від європейського та й світогляд людей був своєрідним.
Прикладом може бути один із епізодів з життя родини Глинських.
Княгиня Анна – дружина князя Василя Львовича Глинського, якого ще називали Темним або Сліпим, мама Олени, бабуся царя Іоанна Грозного - Анна Якшич була донькою Стефана Якшича і Ангеліни Комнин, представниці візантійського імператорського роду Комнинів. Чоловік її володів великими маєтками по Сулі, яких він був позбавлений, коли втік до Москви разом з братами. У подружжя було три доньки: Олена Василівна, дружина князя Василя і мати Іоанна Грозного. На весіллі доньки 28 січня 1526 року Ганна була вже вдовою. Та дві інші дочки: Анастасія – дружина князя Івана Даниловича Хомяка-Пенкова та Марія. Сини – Михайло, Юрій та Іван Васильовичі були дуже впливовими, адже були родичами царя.
Про Анну Глинську згадують у зв’язку з знаменитою московською пожежею 1547 року. Перша пожежа сталась 12 квітня, за нею слідуюча – 20 квітня і третя – 21 квітня того ж року.
Нагадаємо, що мами царя Іоанна Грозного Олени вже не було серед живих. Пожежа була страшною, такої раніше не бувало. Половина міста вигоріла. Народ хвилювався. Підозрювали підпал. Цим скористались бояри, які на любили Глинських. Пустили чутки, що це саме Глинські є винуватцями пожежі…
На другий день після пожежі Іоанн Грозний поїхав з боярами у Новоспаський монастир. Там царський духовник Благовіщенський протопоп Федір Бармин, князь Федір Скопін-Шуйський та Іван Челяднін почали говорити, що Москва згоріла внаслідок чародійства: чарівники виймали людські серця, мочили їх у воді, водою цією кропили вулиці – від цього Москва і вигоріла. Жахом інквізиції віє від цієї розповіді.
Цар наказав шукати винних. За сюжетом «полювання на відьом» було здійснене слідуюче. 26 квітня, в неділю, бояри приїхали у Кремль, зібрали чернь і почали розпитувати: «Хто запалив Москву?».
Навчений натовп загомонів: «…княгиня Анна з дітьми чаклувала, виймала серця людські, клала їх у воду та тією водою кропила вулиці міста. Від цього і Москва вигоріла».
Після цього збуджений натовп вбив сина Анни, Юрія Васильовича, рідного дядька царя, який намагався сховатись в Успенському соборі.
Самої Анни Глинської в цей час і в Москві не було. Вона з сином Михайлом Васильовичем була у місті Ржев, який їм подарував цар.
Натовп не задовольнився вбивством Юрія і на третій день після його смерті 29 квітня, з’явився у селі Воробйово. Там був царський палац. Чернь вимагала, щоб їм видали Анну, бабцю цареву та її сина Михайла. Хтось їм підказав, що вони заховались у палатах царських.
Іоанн у відповідь наказав зачинщиків схопити та стратити. Інші злякались і розбіглись. Подальша доля Анни невідома.
Ольга Вишневська, Оксана Замула,
викладачі коледжу
Надруковано у громадсько-політичній газеті «Лубенщина» №103-105 від 9 вересня 2017 року.