2016-12-21

ЛУБНИ - ЦІКАВІ МОМЕНТИ З ІСТОРІЇ. ДОПИС ПЕРШИЙ. РУМЯНІВСЬКА РЕВІЗІЯ НАСЕЛЕННЯ 1766 РОКУ

Цим дописом Віталій Крамаренко, наш випускник 1999 року, починає публікувати серію цікавих фактів про наші рідні Лубни та інші населені пункти, які входили до Лубенського полку. Сподіваємося, що кожен знайде для себе цікавинку.

Отож, почнімо. 

Допис перший - Румянівська ревізія населення 1766 року

Складена в 1766 році (тобто при Рум'янівській ревізії) відомість про населення Лубен дає більш повні відомості, особливо відносно тих промисів та ремесел, якими займалися Лубенські містяни.
У відомості 1766 року показані наступні двори:
Власницькі двори. Пана полковника Лубенського Івана Петровича Кулябки, підкоморного Василя Кулябки, писаря полкового Якова Корнійовича, осавула полкового Родіона Рвачевського, хорунжого полкового Степана Корнійовича. Бунчукових товаришів: Якова Петровича Кулябки, Василя Петровича Кулябки, Василя Савича, Федора Діаковського, військового канцеляриста Петра Назарського. Абшитованих (відставних) військових товаришів: Михайла Оріховського, Михайла Косинського, Івана Корнійовича, Леонтія Прійми. Сотника полкового Карпа Значка, отамана міського Павла Самойловського (цей іноді ходить до Шлезію з волами). Хорунжого сотенного Єфима Капусти (в його дворі здійснюється промисел шинковий). Писаря сотенного Ігната Щочки (цей іноді посилає в Крим по сіль). Канцеляриста сотенного Прокопа Зайкевича. Значкових товаришів: Федіра Жадана, Олександра Шитки, Лук’яна Гудимовича, Михайла Майбороди (цього дружина піклується промислом крамарським), Григорія Іваненка, Якова Назарського (цей іноді ходить до Шлезію для продажу волів), Йосифа Полянки (іноді ходить в Кримську дорогу з промислом купецьким), Михайла Полунія, Івана Павловського, (цей ходить до Шлезію з волами). «Додатково до перелічених значкових товаришів» - Михайла Значка. Абшитованих значкових товаришів: Степана Ющенка, Хоми Трембача, Костянтина Шулячевського, (цей утримує промисел шинковий). Сотника другої Лубенської сотні Івана Огроновича, тієї сотні отамана Івана Кучера, (його син займається продажем бакалії). Отамана сотні Снітинської Кіндрата Яновського. Полкових канцеляристів: Йосифа Семенова, Петра Любницького (батько його має ремесло котлярське), Мойсея Назарієва та Григорія Онищенка. Судової полкової канцелярії канцеляриста Герасима Сидорського. Артилериста полкової Лубенської артилерії Романа Рубана, (цей має ремесло ковальське). Тієї ж артилерії майстровитих людей: Корнія Брижахи (цей має ремесло слюсарське), Ілляша Карбана, (цей має ремесло римарське). Польових сторожів: Кіндрата Василенка (здійснює ремесло котлярське тобто котли робить), Степана Яременка (крамарством займається). Полкових музикантів: трубача Михайла Михайловича, трубача Михайла Малечі, (цей має промисел шинковий), волторнистів Івана Андрєєва і Івана Макаренка, (обидва мають промисел шинковий), гобистів Данила Круштала, (сей має промисел крамарський) та Івана Орловського. Гренадера полку Глухівського гренадерського Новінського дружини Палагеї. Сторожа тюремного Леска Дубницького. Полкового цирульника Івана Афанасьєва. Двір Андрія Кулябки, в якому квартирує аптекар Фермерин, цієї ж аптеки вагенмейстра Матвія Ігнатова, козачки Слюсарпкової, в якому квартирує інструментальний майстер Нестор Стефанов, диякон (?) бригадира Апостола, по імені Данил, в якому квартирує цього Стефанова учень Микита, головної польової аптеки, Хоми Трембача, писаря Сенчанського Павла Воротиляка, в якому квартирує писар земського суду Булюбаш. 
Померлих чинів: писаря полкового Андрія Стефанова, значкового товариша Івана Сизона та Стефана Хведосіїнка.
Духовних персон: померлого Лубенського протопопа Іоанна Ореховського, намісника Федора Барвінського, вікарія троїцького Федора Варламова, диякона троїцького Іоанна, намісника соборного Лубенської церкви Іоанна Богдановича, тієї ж церкви вікаріїв: Якова Чинча та Федора Левенця, диякона Іоанна Пирога, настоятеля Микольської церкви Олексія Александровича та його вікарія Михайла.
Виборних козаків – 22 двори, а в них хат 43. З них: шинкарів – 8, чоботарів – 3, шляпошників – 2, (із них один робить «шапки жіночі»), чумаків («ходять в Крим по сіль») – 3 та м’ясник – 1.
Козаків підпомічників – 165 двори, а в них хат – 175 та зверх того бездвірних хат 20. Серед них: чоботарів – 21, кравців – 19, дрібних торгівців – 12, шинкарів – 9, ткачів – 6, риболовів – 6, слюсарів – 6, музикантів – 4, м’ясників – 4, ковалів – 4, шорників – 2, теслярів – 2, шапошників, пічників, склярів та чумаків – по одному. Великоросійських купців: Кузьми Петрова, Петра Петрова та Олексія Фаліна (мають промисел крамарський).
Вільних посполитих – 22 двори, а в них хат – 32 та крім того хат без дворів – 22. Серед них: шевців – 4 двори, кравців – 8, ткачів – 4, м’ясників – 4, шорників -2 і шинкарів, пічників – по одному. (прим. Авт. Відносно Лубенських ремісників ми зустрічали рідкісні випадки коли деякі з них (зрозуміло з числа посполитих) віддавалися гетьманом в особливе розпорядження полковникам «для домашніх потреб». Так, по універсалу 1715 року Скоропадський «залишив в попередньому послушенстві в дворі Савичевої (вдови полковника Василя Савича) для домашніх потреб універсалами поселених в Лубнах кравців – двох, шевців – трьох, бондарів та коновалів – по два кожного, рибалок – трьох, гончарів – двох, а в селах Новаки та Калайденці – стельмахів чотири». Цей випадок є цікавим з огляду на те, що віддавалися у володіння – визначені особи, що в наслідок цього втрачали особисту свободу).
«Таких, що показали себе звання козачого» - 8 дворів, 8 хат. З них: шевців – 4 двори, та ткачів, кравців, шорників та пічників – по одному. 
Посполиті різних володінь. Бригадира Апостола – 1 двір, 2 хати та бездвірних хат – 4. Підкоморного Василя Кулябки – бездвірних хат – 2. Бунчукового товариша Василя Савича – 1 двір, 7 хат («з іншими».) Бунчукових товаришів Якова Кулябки – 4 двори, 4 хати, і бездвірних хат – 12. Бунчукового товариша Василя Кулябки – 12 дворів, 24 хати та бездвірних хат – 9. Писаря полкового Якова Корнійовича – 1 двір, 1 хата та бездвірних хат – 4. Осавула полкового Родіона Рвачевського – бездвірних хат – 1. Хорунжого полкового Степана Корнійовича – бездвірних хат – 5. Обозного полку Гадяцького Родзянки – 2 двори, 3 хати. Відставного військового товариша Михайла Косинського – 1 двір, 1 хата. Військового товариша Михайла Ореховського – 3 двори, 3 хати та бездвірних хат – 3. Сотенного полкового Карпа Значка – 1 двір, 2 хати та бездвірних хат – 1. Сотника другої Лубенської сотні Івана Огроновича – бездвірних хат – 2. Сотника Снітинського Павла Кулябки – 2 двори, 3 хати та бездвірних хат – 1. Сотника Воронезького Андрія Холодовича – 3 двори, 3 хати та бездвірних хат – 2. Полковника Григорія Любистока – 10 дворів, 13 хат та бездвірних хат – 3. Протопопа Лубенського Іоанна Ореховського – 1 двір, 1 хата та бездвірних хат – 6. Намісника христового Федора Барвинського – 1 двір, 2 хати. Намісника Лубенського Іоанна Богдановича – 2 двори, 2 хати. Отамана міста Лубни Петра Самойловського – 2 двори, 3 хати та бездвірних хат – 4. Вдови значкового товариша Анни Созіонової – бездвірних хат -4. Отамана полку Лубенського Павла Корнійовича - 1 двір, 2 хати. Значкового товариша Максима Значка – 1 двір, 1 хата та 1 бездвірна хата. Колишнього отамана Пирятинського Микити Синельника – бездвірна хата. Значкового товариша Федора Ждана – 2 двори, 3 хати. Старшого канцеляриста Івана Запорозького – 1 двір, 1 хата та 1 хата без двору. Вдови полкового Лубенського писаря Уляни Стефанової – 2 двори, 2 хати та бездвірних хат – 4. Канцеляриста Петра Шушвала – 1 бездвірна хата. Вдови значкового товариша Петра Корнійовича Зиновія – 1 двір, 1 хата і бездвірних хат дві. Канцеляриста Мойсея Назарєва – 1 двір, 1 хата. Писаря сотенного Ігната Щотки – 2 двори, 2 хати та бездвірних хат 3. Канцеляриста сотенного Прокопа Зайкевича – 1 двір, 1 хата та 1 бездвірна хата. Бунчукових товаришів Корнилія Кобеляцького – 1 двір, 1 хата. Козака Лубенського Андрія Білого – 1 двір, 1 хата. Війта Лубенського Івана Паненка – 3 бездвірні хати. Хорунжого сотенного Єфима Капусти – 2 бездвірні хати. Козака Лубенського Івана Макаренка – 1 двір, 1 хата. Значкового товариша Якова Назарського – 1 двір, 1 хата. Значкового товариша Євтихія Величка – 1 двір, 1 хата. Відставного значкового товариша Йосифа Полянки – 1 двір, 1 хата. Козаків Лубенських: Івана Кропивки – 1 двір, 1 хата. Павла Ярошенка – 1 двір, 1 хата, Корнія Касянова – 2 двори, 2 хати., вдови Петрихи Ковалихи – 1 двір, 1 хата. Дем’яна Фелипова – 1 двір, 1 хата. Сотника Жовнинського Болюбаша – 1 двір, 1 хата. Івана Звіркевича – 1 двір, 1 хата., Савки Гобоіста – 1 двір, 1 хата. Андрія Прійми – 1 двір, 1 хата та 1 хата без двору. Покійного вікарія соборної церкви – 1 двір, 1 хата. Монастиря Густинського – 1 двір, 1 хата. Полкового цирульника Івана Афанасєва – 1 двір, 2 хати. Попа Засульського Максима Діжечки – 1 двір, 1 хата. Значкового товариша – Михайла Полунія – 1 бездвірна хата та монастиря Мгарського – 1 двір, 1 хата та бездвірна хата 1. З них: сапожників – 22, ткачів – 12, кравців – 11, шорників – 6, теслярів, ковалів та пічників – по 4, м’ясників -3, шапошників -2 та дрібних торговців, різьбярів та винокурів – по одному.
Всього по місту: старшини, священників та «великоросійських» купців – 60 дворів, «нижчих служителів» - 18 дворів, козаків виборних – 22 двори, 43 хати, козаків «підпомічників» (в т.ч. «таких, що показали себе звання козачого») – 175 дворів, 183 хати та 20 бездвірних хат. Посполитих вільних – 22 двори та 22 бездвірні хати, посполитих власницьких – 87 двори, 133 хати, та 88 бездвірних хат. Всього козаків та посполитих 306 дворів, 391 хата.
В порівнянні з відомостями про міське населення Лубен за 1740 та 1767 рр. перш за все спостерігаємо зменшення посполитих з 94 дворів до 22 дворищ та 22 бездвірних хат та появу в Лубнах в 1766 році власницьких посполитих в кількості 87 дворів та 88 бездвірних хат. Таким чином, за чверть століття більша частина посполитих вільних стала власницькими. По відомості 1766 року не спостерігаємо ми і «найманих людей», а лише посполитих, внаслідок чого можна дійти висновку, що і ці наймані люди перейшли у стан «володільних»… Козаків по відомості 1766 року спостерігається значно більше ніж їх було в 1740 році, але зникають підсусідки козачі; останні не спостерігаються в 1766 році, вірогідно, через те, що в Рум'янівському перепису вони зазначені просто козаками, так як козацьку скупку тодішня Малоросійська центральна адміністрація не могла визнати легальним фактом і козаки, що проживали на «спроданих» цією ж адміністрацію землях, записуючись до матеріалів ревізії позначали себе вже не підсусідками, але козаками. Крім цього, збільшення чисельності козаків в Лубнах відбулося і за рахунок тамошніх «вільних посполитих», тобто міщан, як їх почали в ті часи. В гетьманство Розумовського над цими міщанами був поставлений особливий «доглядач», яким був назначений військовий товариш Петро Назарський. Коли в Лубенському полку розпочався генеральний перепис Назарський доповів в Малоросійську колегію, що «при складенні в 1763 році в Лубенському полку ревізії міщани та посполиті (різниця між міщанами та посполитими при цьому не була зазначена) лубенські, що підвідомчі міській ратуші були вписані «козаками», однак такими не були і жодної участі в козацтві не приймали. Також повідомляв, що деякі міщани та посполиті до ревізії не потрапили взагалі, при цьому багато з них були полковою канцелярією звільнені від всіх загальнонародних повинностей та державних податків».
На підставі цієї доповіді колегія доручила підполковнику Огарєву, який здійснював генеральний перепис в Лубенському полку, здійснити слідство про неправильно записаних в козаки міщан. За результатами слідства, що більшість з зазначених у відомості Назарського міщан були люди «захожі», походження яких з’ясувати не можливо, але багато з цих сумнівних міщан виявилися «ранговими рибалками полковника», «полковими музикантами», «полковими цирульниками» і інших полкових звань людей, а тому Огарєв не наважився цих осіб зараховувати, як міщан і просив дозволу колегії, надавши про кожного з них добуті від старожилів свідчення. Таких сумнівних особистостей Огарєв показав – 72. Але разом з тим Огарєв – «приєднав до ратуші Лубенської тих, що не викликають сумнівів» - 68 чоловік та залишив їх козацтві. Розпорядження за матеріалами доповіді Назарського було винесено вже після складення відомості 1766 року.
Далі буде.
Любіть Україну.

Віталій Крамаренко, наш випускник 1999 року