2016-12-22

ЛУБНИ - ЦІКАВІ ІСТОРИЧНІ ФАКТИ. ЧАСТИНА 2. ПІДЗЕМЕЛЛЯ ЛУБЕН

 Можна сказати, що весь Гетьманський період – це був безперервний терор.

 За словами літописця, «у ті дні не один заможний чоловік полишив свою домівку, замінив пристойну одіж на дрантя і страху ради бідний ховався, де міг, а всі інші жителі, по містах і селах перебуваючи між смертю та життям і знеможені томливим чеканням, кожен думав, до чого приведе оця ненаситна жадоба крові і коли цьому лиху настане кінець». 
При такому становищі тільки й залишалося, що шукати спасіння під землею. Рідко хто з лубенців не мав тоді при своїй садибі або в лісовому затишному місці тайника, де міг би сховатися в небезпечний момент зі своєю "худобою".
Підземні приміщення розташовувалися досить глибоко. Кілька років тому під час риття фундаменту в садибі Юровського, на базарній площі, добираючись до материкового ґрунту на глибині 7 аршин під дубовим помостом, відкрили великий підвал, у якому знаходилося сім людських скелетів різного розміру; з приміщення йшов хід, що завалився, у напрямку до Луб'янки. У садибі Рев, коли будували будинок, теж виявили підземну камеру, у якій знаходилася добре збережена "поварена" піч із горщиками, не вибраною золою й вугіллям; з камери йшов кудись коридор, але за розпорядженням власника провалля терміново було засипано.
Підземні ходи розташовуються дещо ближче до поверхні, на глибині 3-4 аршин, і мали вигляд правильних галерей із ретельно згладженими стінками й зведенням. У деяких місцях були віддушини, які, імовірно, замасковували деревами. Саме там ходи звичайно й промивалися весняними водами. У березні 1899 року така віддушина виявилася на пустопорожній з давніх часів леваді, що колись належала родині полковницького уряду Кулябкам, а при Вишневецькому тут, за переказами, стояв костьол. Це садибне місце було оточене з трьох сторін крутими урвищами до долини й Богиничевого струмка, де він впадав у Сулу (урочище Бистрянка), а з четвертого боку з’єднано з містом перешийком, на якому зберігся досить високий вал. 
На плані Ригельмана місце це показане як "двір Лубенського полку полковника Петра Апостола". Знайшлися багато охочих спуститися в підземелля. Галерея була на глибині чотирьох аршин від поверхні й мала ширину три з половиною арши¬на. У деяких місцях хід роздвоювався. В одному напрямку він ішов до колишньої садиби Кулябок на Соборній площі, у якій, як кажуть, теж існує така галерея. Частину її заклали й перетворили в льох. Цим рукавом пройдено сажнів п’ятнадцять, а далі виявився обвал через віддушину. По іншому напрямку пройдено кроків двадцять, а далі - дубові двері, закладені брусами. Гниле дерево розібрали без зусиль, але сперте повітря, від якого гаснули свічки й ускладнювалося дихання, змусило екскурсоводів повернутися. Знайдено було декілька срібних монет, уламок меча, якісь друкарські папери, що напівзотліли, але усе це розійшлося по невідомих руках, як і завжди. Мені вдалося побачити лише декілька винесених із підземелля кахель. Вони виявилися такими, що ще не були в справі, з незасміченою риндою й обідком, мали два вершки в довжину й вершок завширшки, з малюнком синьою емаллю на білому фоні, що зображував пейзаж. Напевно, такого розміру кахлі призначатися для фризів або карнизів, а можливо, служили для облицювання стін. (У замку Вишневецьких у м. Вишнівець величезний вестибюль і деякі кімнати оздоблені саме такими кахлями). На жаль, на другий же день вхід у підземелля, за розпорядженням поліції, було завалено, щоб уникнути нещасних випадків, оскільки звістка про тайник викликала велику сенсацію і в гонитві за знахідками в галереї повалив народ.
Потрібно зазначити, що легенда про великі, приховані під Лубнами, скарби дуже поширена. Один скарб, говорять, повинен знаходитися в Солониці, де розбитий поляками Наливайко кинув в "Довге озеро" усю козацьку казну - 16 барилець золота, інший - під містом, у погребах, що приховують скарби князів Вишневецьких. Люди похилого віку, які заслуговують повної довіри, розповідають, що поблизу замку літ 40 назад утворилося провалля. Воно відкрило глибокий підземний коридор. Сміливці спускалися в нього і у кінці ходу бачили залізні двері, замкнуті великим навісним замком. Ламати їх не наважилися, адже боялися обвалу, який незабаром і стався. Обвалом хід засипало.
Підземні приміщення й ходи збереглися на вулицях і до цього часу. Можна висунути припущення, що під Лубнами було інше підземне місто, куди йшли жителі зі своїм добром, a іноді ховали туди ж і своїх коней, оскільки траплялося знаходити в підземеллях підкови й кінські кістяки. 
Кілька років тому в Лубенського мирового судді розглядався позов двох євреїв Б. і К. «Про відновлення порушеного права користування». Значна кількість свідків з однієї та іншої сторони свідчили в справі. Але тут у судді виникло питання: «Як сторони могли володіти до самої середини базарної площі, коли там незабудоване місце?» І тільки тоді, у результаті нового допиту, було з’ясовано, що тяжба йде про підземні володіння. Позивач відкрив зі свого підвалу хід у підземну галерею та став нею користуватися для складу товарів, поступово займаючи її все далі й далі. Відповідач же зі свого двору користувався спірною територією для господарських потреб. І так володіли кожен «спокійно та безспірно», допоки обидва не зіштовхнулись. 
Далі буде. Любіть Україну!
В наступному дописі ви дізнаєтеся де шукати скарби.

Віталій Крамаренко, випускник 1999 року