2013-09-09
СЛАВНИЙ ЮВІЛЕЙ
10 вересня відзначає свій поважний ювілей – ветеран педагогічної ниви, колишній викладач спеціальних дисциплін Лубенського лісового технікуму невтомна Марія Ксенофонтівна Демченко.
Швидко і невблаганно злетіли роки, промайнули ніби однією миттю на тернистому життєвому шляху і принесли з собою сивину… Молодою тендітною дівчиною Марія, тоді ще з дівочим прізвищем Попова, спекотного літа 1950 року вперше ступила на лубенську землю. Як випускниця Воронезького лісотехнічного інституту вона була направлена на роботу до щойно реорганізованого Лубенського лісового технікуму. У невеличкій валізі був диплом з відзнакою та небагато особистих речей, а в спогадах війна, нелегке дитинство та важка студентська юність.
Не такими простими стали й перші її трудові будні. Педагогіка з підручників не завжди була дієвою у навчанні та вихованні повоєнної молоді, адже серед студентів технікуму навчалося багато молодих фронтовиків, котрі пройшли дорогами війни. В кожного був свій характер, свій настрій, своя доля. Марія Ксенофонтівна зуміла почути струни душі кожного з них, а одночасно зуміла й навчити лісівничої справи. Так крок за кроком гартувалася її педагогічна майстерність. На кожне заняття – з творчим підходом: якщо дендрологія, то обов’язково з віршованими рядками класиків, лісівництво з прозою, ну а лісові культури з народним фольклором…
Лубенський лісовий технікум завдячуючи старанням і Марії Ксенофонтівни впевнено здобував імідж одного з найкращих галузевих навчальних закладів СРСР. У 1967-69 роках основний склад команди Радянського Союзу з лісового багатоборства серед студентської молоді для участі в міжнародних змаганнях – був сформований саме в Лубенському лісовому технікумі. Команда впевнено виборювала перемоги в Німеччині, Чехословаччині та Угорщині. Головним натхненником та наставником у цій справі була Марія Ксенофонтівна…
За 45 років плідної педагогічної праці вона виховала та навчила понад чотири тисячі справжніх фахівців лісівничої справи. Вони ніби птахи розлетілися в різні куточки колишнього СРСР, згадуючи теплими словами про рідний навчальний заклад. Багато хто з випускників технікуму досягнув висот кандидатів та докторів наук, професорів - плідно працюючи в лісівничій галузі не лише України, а й СНД та інших держав…
Марія Ксенофонтівна Демченко є не лише взірцем у методичній роботі з фахових дисциплін, а й справжнім практиком. Про це свідчить пам’ятка садово-паркового мистецтва – дендрологічний парк імені В.Д.Байтали Лубенського лісотехнічного коледжу. Під безпосереднім керівництвом викладача дендрології технікуму Марії Попової у далеких 1950-х роках на пустирі поблизу міста розпочалася закладка дендрологічного парку. Під палючим сонцем та в холод студенти і викладачі плекали молоді насадження. Природа віддячила їм та наступним поколінням справжньою дендрологічною окрасою Лубенщини. В свій 60-річний ювілей дендропарк є лісовою казкою на площі 30 га з великою колекцією рослин. Понад 30 років доглядом за ним опікувалася безпосередньо Демченко М.К.
У 1974 році Марії Ксенофонтівні було присвоєно звання Заслуженого вчителя УРСР. Її ім’я занесене в книгу пошани колишнього Міністерства лісового господарства, має вона і подяку Президента України…
На початку 50-х років доля подарувала Марії Ксенофонтівні надійного супутника життя, люблячого чоловіка – Демченка Олексія Григоровича, з яким разом понад 60 років вона ділила і труднощі і радості на нелегкому життєвому шляху. Олексій Григорович – бойовий офіцер, пройшов війну від Сталінграду до Угорщини. Удостоєний багатьох нагород. Війна перервала його навчання в університеті, тож довелося здобувати фах вже після її закінчення. Повернувся на рідну лубенську землю де й зустрів своє кохання… Нерозлучно, натхненно, плідно пропрацювали вони разом все життя в Лубенському лісовому технікумі. Виховали сина й доньку. Допомогла педагогіка і в становленні онуків. У лютому 2013 року, не доживши кілька місяців до 90-річного ювілею, Олексій Григорович відійшов у вічність, залишивши після себе сльози смутку та гарні спогади…
Життя продовжується. Життя серед чуйних та добрих людей, які не дають Марії Ксенофонтівні сумувати. Не забувають про неї і її вихованці. Яких би років навчання вони не були – Марія Ксенофонтівна всіх пам’ятає і пригадає здавалося б найдрібніші деталі все ж того таки педагогічного процесу, яким живе і сьогодні…
Дорога і шанована, Маріє Ксенофонтівно! В день Вашого славного ювілею від адміністрації, педагогічного колективу та випускників різних років Лубенського лісотехнічного коледжу - прийміть найщиріші побажання міцного здоров’я, життєвої наснаги, благополуччя. Ми по справжньому цінуємо Ваш талант!
Адміністрація та профспілковий комітет коледжу