Всесвітній день вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.
Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу. Вона яскраво відображає особливу національну традицію народу. Тож не дивно, що існує свято, присвячене їй.
Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. Цього дня прийнято вдягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями, загалом куди завгодно.
Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років.
Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.
За повір’ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.
Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.
Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.
Всесвітній день вишиванки не є офіційним святом, а був започаткований у 2006 році студентами університету одного з міст України.
Уперше запропонувала ідею акції «Всесвітній день вишиванки» студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно носив вишиту сорочку в повсякденному вбранні. Так, частина студентів університету та його викладачів підтримали ініціативу і прийшли на навчання у традиційному українському одязі.
Саме ця подія започаткувала відзначення Всесвітнього дня вишиванки.
Здавна для українців вишиванка відігравали не стільки функцію одягу, як слугувала, за повір’ями, оберегом від усілякого зла – це було її першочергове призначення. Саме тому в давнину сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і на подолі, щоб малюнок торкався усього тіла.
Прародителями вишивки були скіфи. За свідченням давньогрецького історика Геродота, свій одяг вони оздоблювали цікавими візерунками, про що свідчать знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст. Дослідження показали їх ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст.
Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
Спочатку вишиванки були не просто одягом, а таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому узори наносили на рукави, коміри і поділ сорочок.
Нині найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.
Кожен регіон України має свою техніку вишивання, деталі та тематику орнаменту і традиційні кольори вишиванки.
Загалом в Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.
Популярні нині маки, як елемент візерунка практично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували печаль і смерть, а широкого поширення набули в кінці XX століття.
Першим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко У 19-му столітті він почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток». Саме у такому вигляді письменник постає на 20-гривневій купюрі.
Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
Кожен регіон України може похвалитися своїми унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками. Так, на Слобожанщині побутували рослинні, рослинно-геометричні та геометричні мотиви орнаментів. Вишивали головним чином чорними і червоними нитками, рідше білими і синіми.
А в бібліотеці коледжу працює виставка літератури, присвячена цій події.
Аліна КОЗАЧКОВА, заступник директора з виховної роботи;
(За матеріалами інтернетресурсів)
фото - автора, фото з бібліотеки - Наталії Носаль