ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

2014-11-20

Щороку в четверту суботу листопада відзначається День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій.

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам’яніє краю біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.

Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагоєна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра, наче ракова пухлина, роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію.

Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко достукатися до сердець нині сущих.  Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які згуртують нас – «пам’ять та віра». Наша пам’ять про тих, хто не встиг запалити свічку, і віра у щасливе майбутнє для нас та нашої держави.  Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога...