11 січня відбувся ІІІ обласний етап ХV Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка.
Наш навчальний заклад гідно представив студент Максим Кононенко (група ЛГ-12, спеціальність "Лісове господарство"), посівши почесне ІІ місце.
До мовно-літературного конкурсу Максима готували викладачі-філологи нашого коледжу Лариса Малина та Аліна Козачкова.
Вітаємо переможця та бажаємо успіхів під час написання творчої роботи на Всеукраїнському етапі конкурсу.
Лариса МАЛИНА, Аліна КОЗАЧКОВА;
фото – Марини Бурдим
До Вашої уваги конкурсна робота нашого студента.
Добро і зло крокують поруч з незапам'ятних часів – така, на превеликий жаль, природа людини, зв'язків у суспільстві, відносин між людьми. Зло народжується з ненависті, заздрощів, невігластва в убогих душах, які не здатні до емпатії та милосердя.
«Той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світу зазирає, чи нема країни, щоб загарбать...». Люди… Їх багато. Кожен живе своїм буденним життям. Час стирає з пам’яті те, що приносило радість і задоволення, завдавало болю. Забувається.
У кривавому потоці попередніх століть мріють легендарні постаті борців, які, поставивши на кін своє життя, берегли історичну пам’ять, несли рідне слово як стяг, гасло та переможний клич.
Чим живе сьогодні кожен українець? Боротьбою! Вона допомагає подолати зло, усвідомити себе саме українцем, який має глибоку культуру, співучу рідну мову, родючу щедру землю.
Про що стогнеш, мій величний сивий Дніпре? Яку таку пісню сумну завиваєш, східний сердитий вітре? Чому ви плачете, старі верби, у тяжкій зажурі схилившись над водою?
Стогін, сум і плач, і... «горами хвилю підійма». Ні, не Дніпро – солдати, що йдуть у бій, несучи на своїх плечах найдорожче – любов до України. «Горами хвилю...» – то є народний спротив, то священний гнів, то велич пракозацького роду і впевненість у своїй правоті.
Не можна бути байдужим до долі свого народу, жити за принципом «моя хата скраю...». Байдужість – шлях до самознищення. А якщо вже й «моя хата скраю», то візьмімо забуте продовження, яке промовляли наші пращури, – «я першим ворога стрічаю!»
Як же подолати зло і несправедливість? Боротися! «Борітеся – поборете...», «кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте...» – ось той дороговказ від великого Кобзаря, нашого українського пророка, батька нації.
Українська земля стогне від зла, яке кожного дня свистить кулями, розривається мінами, пролітає у нашому небі ворожими ракетами. І це не війна, а найжорстокіше протистояння нащадків древньої потужної культури проти темної орди, що віками намагалася її знищити дощенту.
Але ж «у нас воля виростала, Дніпром умивалась, у голови гори слала, степом укривалась»! Уява малює карту України, окреслюючи її кордони! Ось вона, Воля, розляглася по лівий і правий берег Дніпра, поклала в голови собі величні Карпати, укрилася південними й східними степами, закарбувала себе в тризубові. Бійтеся, вороги, вільних і незламних, бо «народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслить мій народ»!
Віримо, що «оживуть степи, озера..., пустиню опанують веселії села..., на оновленій землі врага не буде, супостата…» і добро, як у мудрих українських народних казках, переможе зло.
