2013-06-18
НОТАТКИ МОЛОДОГО ЛІСІВНИКА - 2
ДП «Веселинівське ЛГ», Мостівське лісництво - саме сюди ми отримали направлення на проходження переддипломної практики, будучи студентами останнього курсу Лубенського лісотехнічного коледжу, що на Полтавщині.
Досі не доводилося бувати на Півдні України. Вважали, що це найменш заліснена територія держави. Та приїхавши до села Мостове Доманівського району, були приємно вражені, побачивши, наприклад, рукотворне урочище «Гора» (520 га), що густим півкільцем оточує село й дуже нагадує лісові масиви нашої малої Батьківщини - села Великі Сорочинці Миргородського району.
Нині важко повірити в те, що понад 150 років тому заліснення степових просторів Півдня України вважали справою безперспективною. Та все ж дворянин Володимир Ерделі (1789 - 1853) ризикнув. У І пол. ХІХ ст. він посадив і виростив у Мостовому перші лісонасадження. Четверо cтарших дітей Володимира Яковича були лише на кілька років молодшими за нашого славетного земляка Миколу Гоголя (1809 - 1852 ). Усі вони - паничі Ерделі - в Мостовому Херсонської губернії, а Гоголь - у Василівці Полтавської губернії зростали в однакових виняткових умовах сільського побуту: одночасно панського й селянського.
У 1902 році письменник В.О. Гіляровський, подорожуючи місцями рідними Гоголю, писав, що й через півстоліття після смерті видатного українця дерева, які він посадив, тішать його земляків: «… и растут их дети в том саду, который садил Николай Васильевич Гоголь… Странно посажен сад на берегу пруда…» («На родине Гоголя. Из поездки по Украине», с. 36. - М., 1902 р.). Слід зазначити, що вживаючи слово «сад» автор мав на увазі не фруктові дерева, які ми звикли називати садом. У Гоголівському парку росли улюблені дерева Миколи Васильовича - клени, липи, дуби. Але В.О. Гіляровський називає їх не гаєм, не парком, а саме садом.
У тому ж 1902-му році помер засновник Мостівського парку, наймолодший син В. Я. Ерделі Микола Ерделі (1846-1902). Він, як і Микола Гоголь, заклав парк, «ядро» якого становили клени, липи, дуби. Та мостівчанин посадив парк у степу, де влітку температура досягала понад 35 градусів тепла, а взимку - 30 градусів морозу. Скориставшись досвідом основоположника степового лісорозведення В.П. Скаржинського, Миколі Ерделі вдалося уникнути тих помилок, що були допущені в історії степового лісосадіння. Адже спочатку саджали все без розбору, не враховували місцевих особливостей.
Уже понад 130 років парк Миколи Ерделі прикрашає Миколаївщину. Це одне з небагатьох місць в Україні, де можна відчути неповторний дух та самобутній колорит перших рукотворних лісонасаджень степу. Сьогодні цей заповідний куточок дуже нагадує ліс. Втім, земляки Миколи Ерделі й досі, як і понад сто років тому, називають його садом.
Нині лісівники організовують у Мостівському парку чимало заходів. Тут функціонує еколого-пізнавальний маршрут «Скарби Південного степу». Особливо актуальними в нинішню спекотну пору є заходи на протипожежну тематику. Адже вогонь може знищити десятки і навіть сотні гектарів лісу. А ліс - це джерело чистого повітря, домівка для багатьох птахів, звірів, місце відпочинку для людей. Отож, лісівники регулярно різними способами закликають громадян, берегти ліси від пожеж.
Можливість проходження практики в різних регіонах України - це безцінна нагода накопичення нових знань та умінь для нас - майбутніх лісівників. Очевидно й те, що подібний обмін професійним досвідом є одним із націєоб’єднуючих факторів.
Олександр Литвиненко, редактор сайту, викладач спецдисциплін;
Андрій Бурмака, Максим Козулін, студенти групи ЛГ-43, практиканти
Мостівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ»;
фото - Андрія Бурмаки і Максима Козуліна.
Інформація також опублікована на сайті Миколаївського обласного управління лісового і мисливського господарства - http://mikolaivlis.mk.ua/view_post.php?id=476
